Відносини

Відключаю на ніч домофон через сусідів, так я ще й винна

Сидимо вдома з чоловіком, телевізор дивимося. Дзвінок в домофон. Він дивиться на мене.

– це хто? Ти когось чекаєш?- Ні, я думаю це соседиМуж жартівливо на мене дивиться і підморгує.Домофон тим часом продовжує дзвонити.- чому сусіди не заходять самі? Ти точно когось чекаєш!- Та нікого я не чекаю!Чоловік знову жартома підморгує.

Домофон дзвонить і дзвонить.- а чому ти не підходиш до домофону?- Так набридла їхня постійна нахабство. Не віриш мені, сам бери трубку і впускай їх щоразу.

Діти зі школи йдуть, то гості приїхали. Дають номер нашої Квартири всім і постійно надзвонюють і навіть не дивляться. Відкривай сам, жартівник-ревнивець!Чоловік взяв домофон, насправді сусідський син прийшов з вулиці і просить його запустити.

Я перестала підходити до домофону після одного випадку. Відключити я зовсім його не стала, тому що чоловік і син іноді теж виходять без ключів. Але на ніч зараз відключаю завжди.

Чоловік тоді їхав на дачу і я залишалася вдома одна. Ніч. Дзвінок в домофон.

Я нічого не Розуміючи підхоплююся, ще півхвилини намагаюся зрозуміти сплю я чи ні. Так, дуже наполегливо дзвонить домофон. Вмикаю світло, три години ночі.

Жах. Перша думка, що комусь із домашніх що то сталося. Посеред ночі то хто може до нас прийти?Як можна швидко йду до дверей.

Беру трубку і кажу:- хто там?- Це сусіди, – голос сусідки трохи розв’язний, красномовно вказує на її стан. – відкрийте, ми в ресторані засиділися, а ключі я синові залишала, щоб він увечері додому потрапив. А наш домофон не працює, ви ж знаєте.

Як я розлютилася, немає слів! Три години ночі…

! Я поклала трубку. Навіть говорити з нею не хочу!Якби не мої головні болі від таких неочікуваних нічних побудок… Знову дзвонить домофон. Доведеться брати, схоже вони будуть дзвонити до ранку.

Беру трубку і кажу – припиніть мені дзвонити, заведіть собі свої ключі.- У нас один ключ на всю сім’ю.- Це не мої проблеми.

– Ну пустіть, ну що вам, шкода, чи що? не важко адже на кнопку натиснути?Довелося пустити їх, інакше вони б не відстали. І дзвонили би у домофон всю ніч.А днями зустрічаю сусідку біля ліфта.

І вона мені заявляє:- а що це ви моєму синові не відкриваєте, він дзвонить, дзвонить, увійти не може.- А, по вашому, чому я повинна вашому синові відкривати? А ви не повинні відремонтувати і оплачувати свій домофон, завести собі додаткові ключі і самі пускати кого вам буде завгодно?- А що такого, ви ж будинку, що вам важко? Не думала я, що ви така нахабна.Я сторопіла від такого.

Я ще й нахабна. Мало того, що на її думку, я повинна їй відкривати всі час двері, і навіть посеред ночі, так ще й я ж нахабна. А вона ні.

Ось так, відразу ще й з претензіями.У нас в будинку ремонт і у деяких домофон не підключили. Просто потрібно було подзвонити майстру і він все усуне найближчим часом.

Але у моїх сусідів немає часу. І вони вважають, що я повинна відкривати їм вхідні двері. З чого б це?Такі бувають люди.

Вони так запросто сідають на шию, та ще й все їм всі повинні і зобов’язані. Навіть у дворі вона зведе себе так само. Вийшла з під’їзду з пакетом сміття, поставила його (о жах!) поруч з урною у лавочки.

Там вдень літні люди сидять, а півдня її сміття стоїть на самому видному місці. Робити зауваження – марно. Ну і що говорить, двірник адже є, прибере, це його робота.
І наплювати, що тут #люди ходять і на лавочці сидять.Вообщем, #нахабство для неї – норма життя. Як ставити на місце таких людей? Поділіться в комментарияхИ не забувайте підписуватись на канал тут#нахабні люди #сусіди #сусідські відносини #про сусідку #відносини #відносини між людьми #немає сил #нахабні сусіди

Related posts

Leave a Comment