Материнство

“Другі дружини” і перші діти

Дінь-дінь-дінь! Чуєте весільні дзвони? Я так. Один день в школі і чутки вже повзають змійками повз учнів. Сиділа без уроку в учительській і мені видали слух – колишній одружився.

Мене спочатку запитали, як я. Я, мовляв, добре, що погано бути? А воно он що – за чутками одружитися. Ну це логічно взагалі-то.

У нього установка в голові зустрічатися одружитися, це нормально. Цікаво, за весільним костюмом він прийде?)) Той ще висить у шафі, припадає пилом.Весь день квокали і питали, як я.

А як я? Та нормально. Ну неприємно, так. Неприємно що відстаю)) Що він одружується, а я зараз одна.

Навіть фоток виставити не з ким)) Ну нічого. В моєму житті це нічого не змінить. У мене є улюблена примовка: «Удачі їм, щастя і діточок.

І нехай живе рівно стільки, скільки я з ним!». Хай буде так!Це поки не питання, це поки роздуми. У статті про «Друге дружин» (ТУТ) багато звучало, що дівчині чоловіка моя дочка ніхто і їй на неї начхати.

З одного боку, вони мають рацію, моя дочка їй чужа дівчинка. АЛЕ. Далі підуть суто мої думки.

Ти береш, приймаєш, чоловіка з минулим. Чоловіка, у якого є дитина, були відносини. Ти повинна поважати це.

Ти не зобов’язана любити цю дитину, звичайно. Але ти повинна рахуватися з цим. З тим, що аліменти є, з тим що твій чоловік хоче дитину хоч іноді бачити.

Виставляти ультиматум «Я, або твоя дитина» це нерозумно. Мені говорили, що вона не пускає колишнього не до дитини, а до мене. Тоді ти на стільки не впевнена? Я жодного разу за 11 місяців не написала і не зателефонувала без діла, не спілкувалася з ним від слова зовсім.

Не бігала і не просила «відпусти, він мій». Я забила ще в січні. Та й побачення я можу організувати без моєї присутності – будь ласка.

За легендою він саме з-за цього повернувся до нас у травні.Колишній говорив, що він може брати дочку і гуляти втрьох. Мовляв та сторона так згодна.

Я була категорично проти. Якщо вони одружаться…, Напевно, погоджуся. Вона стане невід’ємною частиною, познайомиться зі свекрухою.

Тоді це стане необхідністю. Поставлю тільки умова – найменування через «тітку». По-іншому немає.

Через пару років як батько пішов, він захотів, щоб я знала його нову родину. Там була дівчинка, на рік мене молодше. Він познайомив мене зі Шваброю (ми з сестрою так її називаємо досі).

Я подружилася з дівчинкою, ми кілька років непогано спілкувалися. Але я їй заздрила. У неї був батько, мій батько.

Я дуже добре до неї досі ставлюся, але близькі ми не стали. Швабра спілкується зі мною підкреслено ввічливо.Коли у батька були проблеми з алкоголем, і вони викликали мене, витягувати його з петлі, вона вперше заговорила про мою маму.

Я думала двіну їй якщо чесно. Я тоді вже була заміжня. Він тоді мені все своє життя виклав, про всіх коханок що в нього були, про те, як з мамою все профукав, про те, як нещасний.

Напевно це їх, зрадників, доля. Бути в підсумку всіма покинутими.Спілкування дітей з «другими дружинами» річ дуже неоднозначна і залежить від сторін.

Дітям складно з ними, я знаю, але я знаю приклади, коли це спілкування суто ділове або ввічливе. Як складеться у мене, я не знаю. Моя дівчинка ще маленька, щоб зрозуміти хто ця тітка.
Лис дуже боюся. А раптом дочка теж вирішить, що вона краще? Що я робитиму тоді?

Related posts

Leave a Comment