Родина

Її кинув чоловік тиран і деспот, а вона в розпачі

– Оленка, вітаю тебе, дорога! Давно не зідзвонювалися, але я чула, що ти нарешті розлучилася з цим узурпатором, це так? Вітаю! – кричала в трубку Лариса, але у відповідь почула лише тишу, а потім ридання. – Льон, ти в себе? Це сльози щастя, чи що?- Ні! Я не можу жити без Васьки, не можу-у-у! – кричала Олена в риданнях так сильно, що здавалося – вона свихнулась. – Він мене бро-про-про-сі-і-і-л!- Так, Льон, давай-ка я до тебе приїду? – запропонувала Лариса, але Олена відповіла відмовою і закінчила розмову.

Олена справді нікого не хотіла бачити ось уже третій місяць – саме тоді її кинув Васька. Той самий Васька, з яким вона прожила більше 17 років і якого вона ненавиділа всі ці роки, у всякому разі, їй так здавалося. Навіть познайомилися вони в якійсь нервозною обстановці: на дискотеці вона побачила, як якийсь хлопець задирається з іншим, і в загальній натовпі вона побігла розбороняти забіяк.

Одного з забіяк звали Васька, йому розсікли брову, ось вона і простягнула йому свою носову хустку, щоб прикласти до рани.Любов до «негарного парубка» виникла майже відразу – красивий, шельмец. Васька був не вільний, зустрічався з іншою дівчиною, але він легко перемахнув до Ленке.

Колишня дівчина тоді Олені так і сказала: «Ну і слава Богу, забирай його собі, мучся сама, з мене вистачить!». Олена тоді не зрозуміла її слова, при цьому дуже здивувалася: як можна розкидатися такими хлопцями – мало того, що він зухвалий красень, так ще й живе окремо від батьків у власній квартирі! Не сам заробив, звичайно, спадок від бабусі та дідуся, але все одно – серед його однолітків ніхто цим похвалитися не міг.Ленкина мама була категорично проти шлюбу її доньки з цим Васьком і говорила, що наскрізь бачить його гниле нутро.

На весілля вона не прийшла, була лише сестра Олени, яка теж була незадоволена поведінкою нареченого: напився, всім хамив, матюкався. Вася вперше вдарив дружину ще до вагітності – що там приревнував її без причини. Ні б Олені одразу розлучитися, але любов ще була.

Потім народилася Катька, і понеслося – побої, пияцтво, зради. Потім Вася клявся, що цього не буде, він зміниться, але його клятви вистачало максимум на місяць.У двері подзвонили.

Це Лариска! Ну просила же Олена – не приїжджати, і так тошно від усього, і від спілкування – тим більше. Хто її зараз зрозуміє? Але Лариска вважає себе великим психологом, може, чим і допоможе.- Лена, де Катька, чому ти одна? – розгублено запитала Лариса.

– Вона у свекрухи, виїхала на все літо, а я поки у відпустці. Ні свекруха, ні дочка не знають, що ми розлучилися. Скоро Катька з бабусею приїде, ось буде новину! – сумно відповіла Олена.

Лариса обвела очима квартиру Оленки: ого, як все запущено! Валялося По кутах все, що можна, гора немитого посуду, купа невипраної білизни. Сама Ленка сиділа на дивані схудла, нечесана, зареванная. Лариске тут же захотілося засукати рукави і почати прибирання.

Вона сама недавно приїхала від доньки, у якої тільки народилася дитина і нічого не знала про Ленкін розлучення: загальні подруги потім розповіли. Тут би Ленке радіти, що від упиря позбулася, та ще він їй квартиру з Катькой залишив, а вона сидить і реве.В процесі прибирання Лариса намагалася дізнатися всі останні події:- Льон, ну чого ти плачеш? Ти ж сама мріяла з Васьком розлучитися! Сама говорила: «Ось виповниться доньці років 16-18, піде вчитися куди-небудь в коледж, я тут же розлучуся»!- Ось він сам нещодавно мені це сказав: «Катька здорова кобилка, вже 16 років, в коледж надходить, тато їй вже не потрібен, а ти мені набридла, йду до іншої жінки, я тебе вже давно не кохаю!».

На цих словах Ленка завила протяжним «и-И-и-и-и!», і Ларисі на час довелося перервати допит. Коли вона створила хоч якусь видимість порядку в квартирі, то стала підбирати слова, щоб заспокоїти подругу:- Льон, ну пригадай, як ви жили? Як ти сама застала Ваську з сусідкою і за це сама ж в око отримала! Скільки грошей витрачалося на його запої! Бив тебе як, добре, що Катьку пальцем не чіпав. А ти все: «Живу заради дитини!» – найбезглуздіша відмазка.

Все ж над тобою сміялися!- Сміялися – не плакали! – відповіла Олена. – Так, я дійсно думала, що якщо від нього позбудуся, то мені легше буде. А потім він до мене на колінах приползет, сам ридає мені в коліна, клянеться, що такого більше не буде і в мене серце відразу ж відтає.

Я не думала, що так люблю його, навіть якщо всією душею його ненавиділа!Лариса вирішила повернути розмову в інше русло:- Ну ти нажилася з цим звіром і вистачить. А пам’ятаєш Валерку з нашої компанії, адже він зітхав по тобі ще до свого заміжжя. Та й потім страждав, коли ти вже й Катьку народила.

До речі, він зараз знову холостяк, зі своєю дружиною розлучився.- Та ну цього Валерку. Я із-за нього очей від Васьки отримала, коли він мені почав надзвонювати, – обурилася Олена.

– Не потрібен мені жодної Валерка, мені без Васьки погано.Ленкін телефон задзвонив. Вона здригнулася і з надією подивилася на екран телефону – хто це дзвонить? Але через секунду її обличчя стало нудним, і вона відповіла:- Так, мам… Нічого… Ні, не приходив і не дзвонив… А чому радіти-то… Ось ти і радій, сама без мужика живеш і всім даєш ідіотські поради… Ой, мамо, все, не починай, та без тебе тошно, поки!- На матір-то ти чого розсердилася? – запитала Лариса.

– А якби твою дочку чоловік все життя лупив, принижував, їй зраджував і з штопора не виходив? Мама ж переживає! Слухай, я придумала ось що – сьогодні субота, давай зберемося і підемо в ресторан! Я такий ресторан знаю, там мужичків багато, спіймаємо кого-небудь. Де в тебе плаття?Лариса відкрила шафу і почала шукати що-небудь підходяще. Н-да, гардеробчик так собі – все сіре і смутне.

Щось намагалася все ж відшукати трохи схоже на вечірню сукню.- Це мені Вася подарував на честь примирення! – сумно зауважила Лена. – Ні, Ларіс, нікуди я не піду.

А раптом Вася повернеться від тієї вертихвістки, ми помиримося, потім він дізнається, що я в ресторан ходила, почнеться скандал і знову бійка. Ні, я не піду!- Ти що, у тебе зовсім дах поїхав? – здивувалася Лариса. – Що це за мазохізм? Не прийде твій Вася, він про свою пасію стерся! Давай бігом встала, вмилася, одяглася і вперед!- Та пішла ти сама звідси подалі! – закричала Оленка.

– Я думала, ти мені допоможеш порадою – як повернути мені чоловіка, посочувствуешь. Та мені з ним погано було, але і без нього теж – все навколо його нагадує. Може бути я сама винна, якщо він мене бив, або недостатньо уваги приділяла, якщо зраджував! Дякую, допомогла прибрати з дому, а тепер давай до побачення!Лариса пішла, але по дорозі додому не втомлювалася дивуватися дивацтв деяких жінок: ну от як так: «Ненавиджу його, вбила б гада, нудить вже він одного його виду!», але варто було тільки узурпатору вийти за поріг, то відразу: «Люблю – не можу»! Невже Стокгольмський синдром? Або що це? До речі, Вася так і не повернувся.

Related posts

Leave a Comment